Платити або не платити – це питання риторичне. Кожен вирішує за себе. Я знаю дуже затребуваних пані, які ні за що не дозволять чоловіку сплатити рахунок повністю. І також чоловіків, які самі шукають «халяви». Не хочу не засуджувати нікого з них. Кожен живе так, як йому подобається. Але для себе я зробила деякі висновки до 30-ти років.
Моя мама – дуже цілеспрямована і успішна жінка, всього що добилася сама. У важкі 90-і налагодила бізнес, який чудово існує дотепер. Завжди учила мене: ні на кого не можна розраховувати. З таким переконанням я і йшла по життю.
Поки дівча-однокурсниця намагалося «закадрити» жениха повигідніше і побагатше, я наполегливо вчилася і вірила, що відносини можуть бути тільки по любові.
Зустрічалася з бідними студентами, у яких ледве вистачало грошей на чашку кави. Зате була закоханість і відчуття польоту!
Тим часом пропозицій, як би це правильніше сказати, опинитися на повному утриманні, вистачало. І навіть дуже! Але хіба я могла так поступити? Так ні за що в світі! Я ж сама, я ж всього доб'юся.
З роботою ладналося, заміж вийшла по любові. Ну а то, що чоловік заробляє копійки – яка різниця? Адже я його люблю.
Ми жили не те, щоб від зарплати до зарплати. Вистачало і відкладати.
Їздили відпочивати, купували нові меблі. Але все якось дуже бюджетно виходило. Хотілося до Відня, але вистачало тільки на Будапешт. У ресторани тільки по великих святах.
Позиція чоловіка – а навіщо витрачати гроші на дорогу їжу, якщо за інтернет-рецептами можна приготувати все, що завгодно?
Рокыв через три я почала розуміти, що я дуже помилялася. Посил «Я сама» не зовсім правильний. Ну не виходить у мене бути Оленою Батуріною! І чоловік мій не Лужков. А молодість проходить.
І хочеться вже дорожчого відпочинку, і ще різної краси життя. А побут заїв.
Однокурсниці, які з самого початку були націлені на вигідну партію, чудово почували себе по життю. І крутили пальцем у скроні, коли я розповідала, що купила машину в кредит.
Їм було незрозуміло, як красива я (а дійсно красива) вийшла заміж за людину, не здатну мене нормально забезпечити.
Загалом, все влаштувалося як треба. Я зустріла людину, яка не тільки любить мене, але і може доставити мені різні радощі життя. Я – і це правда – його люблю.
Моя мама побурчала якийсь час, що дочка вирішила стати домогосподаркою, але тепер вона бачить, що я щаслива, і заспокоїлася. Не всі можуть бути успішними.
Отже, якщо не ви самі оплачуєте рахунок – хіба це так вже погано?